Особливо – за гроші, і звичайно, більші, ніж може запропонувати за твою ударну працю Вітчизна. Отже – треба їхати.

Хтось спрямовує свої погляди на Європу і їде відновлювати народне господарство Королівства Іспанії або Федеративної республіки Німеччини. Хтось знаходить близьких родичів із серії «п'ята вода на киселі» десь у Штатах або Канаді й занурюється у життя, повне гамбургерів і хот-догів. А хтось – їде в Ізраїль, за «довгим шекелем». Як туди потрапити й що робити, щоб не пропасти – автор спробує хоча б поверхово розповісти в цьому матеріалі.

Насамперед, потрібна віза. Якщо у вас немає хоча б дідусів або бабусь із потрібним записом у метриці – виїзд в якості репатріанта вам не світить. Втім, вигадки про те, що тих, хто має «право на повернення», очікують в Ізраїлю особливі пільги й блага, у дійсності не мають під собою жодних підстав. Перевагою такого способу еміграції є право на одержання громадянства і, відповідно, страховки й права на роботу.

Щодо підйомних, квартирних  і всяких інших виплат – їх дають, але з певними застереженнями. Одержані суми необхідно повернути, якщо ви вирішите залишити країну протягом перших трьох років від дня в'їзду. Виключень не робиться навіть для короткочасного відвідування родичів або туристичних поїздок. Вас зобов'яжуть покласти на депозит банку, який видав вам репатріантську матдопомогу, геть усю отриману суму до копійки, тобто – до агори (єврейського різновиду розмінної монети). Та й сам ізраїльський закордонний паспорт вам дадуть не раніше, ніж після закінчення календарного року перебування в країні. До речі, сама подача прохання про одержання закордонного паспорта прирівнюється до від'їзду. Тобто - платіть грошенята.

Це – турботи репатріантів. У тих, хто їде на роботу за контрактом – становище краще, ніж у нелегалів. Але й отут є певні підводні камені. У жодному контракті ви не знайдете пункту про те, що ваш роботодавець гарантує вам безперешкодне перетинання державного кордону Ізраїлю. Ви  можете бути безцінним фахівцем, ваших послуг справді може потребувати ізраїльський хай-тек, ви ніколи не притягувалися і навіть не брали участь, проте...

Прикордонники й представники міністерства внутрішніх справ мають право відправити в країну від'їзду будь-якого прибулого, попри контракт, запрошення, правильно оформлену візу. Причому – тільки на підставі підозр.

І не тільки в тому, що ви можете бути потенційним терористом. У молодій привабливій жінці прикордонникові цілком може почудиться потенційна робітниця сфери інтимних послуг. А у респектабельному чоловікові бізнес-вигляду - кур'єр «російської мафії». Пояснювати суть претензій до вашої зовнішності або документів ніхто не зобов'язаний. Акуратно, під лікоть, вас проводять до зали чекання й простежать, щоб ви неодмінно потрапили на найближчий рейс на батьківщину.

Але навіть якщо ви проминули одні з «воріт країни» - аеропорт імені Бен-Гуріона або Хайфский порт – зовсім не факт, що у вас усе складеться з роботою. По приїзду цілком може виявитися, що вакансія в офісі з кондиціонером і багатотисячною зарплатою зайнята. Або ж - і ніколи не існувала. Водночас – є «не гірше».

Наприклад, мийником автомобілів, працівником з догляду за інвалідами або чорноробом на будівництві. Не хочете - ваша справа. Так само як ваша  ж справа – оплата проживання й харчування. А ціни в Ізраїлі – кусаються.

Ця країна вважається однією з найдорожчих у світі. При цьому рівень сервісу, якості продуктів і промтоварів залишає бажати кращого. Дуже схоже на батьківщину, правда?

Багато хто, скориставшись в Україні послугами фірм з працевлаштування, потрапляють у схожу ситуацію – або доводиться погоджуватися на найчорнішу й низькооплачувану роботу, або вертатися. Оскільки під поїздку на заробітки звичайно позичають значні суми – доводиться перекваліфікуватися у вантажники й прибиральники.

Але це ще не гірший випадок, якщо ви в'їхали в країну офіційно, маючи на руках який-небудь контракт, і ваші опікуни-роботодавці оформляють вам страховку й дозвіл на роботу. В Ізраїлі суворо дотримують положень законодавства про мінімальну оплату праці, а поняття затримки зарплати не існує. В разі, якщо ви працюєте легально. І у вас з'являється шанс поступово не лише розрахуватися з боргами, але й зібрати певну суму грошей, з якою не соромно вертатися додому.

Набагато гірше, якщо ви в'їхали в країну по гостьовій візі, термін дії якої – максимум три місяці, а частіше – місяць. Не знаючи мови й місцевих реалій, дуже легко потрапити в чіпкі лабети аферистів від працевлаштування, які будуть тягти з вас гроші за інформацію про роботу й за житло. Варто відзначити,  що житло в Ізраїлі – дороге задоволення навіть для ізраїльтян, яким доводитися викладати за зйом іноді до половини місячного заробітку. Що стосується людини, незнайомої з тутешніми цінами й не має документіві, які дозволяють зняти квартиру легально – з такого індивідуума напевно здеруть три шкіри.

Чимало іноземних робітників, трошки освоївшись на землі обітованій, знімають чотирьох-п‘ятикімнатні квартири, у які набивається по декілька осіб в кожну кімнату. Так воно, звичайно, дешевше, але навряд чи ви зможете повноцінно відпочити за таких умов після того, як відпахали десять, а то й усі шістнадцять годин. А в сусіда – вихідний або, припустимо, запій, і він насолоджується голосною музикою або страждає похміллям.

Оптимальний варіант для гастарбайтера – знайти роботу із проживанням. Надання ліжко-місць для персоналу практикують господарі будинків престарілих і будівельні фірми. На комфортні умови не сподівайтеся. Швидше за все, це буде тільки ліжко в сусідстві з декількома такими ж ліжками, поміщеними в маленьке помешкання. І не обов'язково – у повноцінному будинку. Ізраїльтяни-роботодавці в якості житла для своїх працівників використовують старі як світ будівельні вагончики. Свого часі, років приблизно 35 тому, це ерзац-житло для розселення потоку репатріантів було в масовій кількості закуплено десь у Бразилії чи в Аргентині. З відповідною якістю виконання. Втім, найпоганеньке житло в Ізраїлі обов'язково має душову кімнату (із цілодобовою, як годиться, водою) і справний унітаз.

За таке житло робітники не платять. Водночас, трудівник, що живе на території хазяїна, може бути використаний останнім для термінових або понаднормових робіт. Оскільки оплата в Ізраїлі здебільшого погодинна - ця обставина є скоріше плюсом, ніж альтернативним арифметичним знаком. 

Сподіватися на гранично підвищені заробітки не доводиться. Чорна робота оплачується мінімальним чином. Якщо ви ще й нелегал – сміливо відніміть від загальноприйнятого мінімуму третину, залишок становитиме ваш заробіток. До того ж, хазяїн цілком може не розплатитися вчасно або не робити цього взагалі.

Властиво, потрапивши в Ізраїль як турист і не маючи там родичів і друзів, які можуть посприяти вам у пошуку роботи, вам не варто розраховувати на удачу. Тільки ваша завзятість і бажання знайти роботу дозволять вам досягти бажаного результату.

Як відбувається пошук роботи в Ізраїлю людиною, що не знає мови й місцевої географії? По-перше, необхідно сконцентрувати свої зусилля й увагу на центрі країни, що називається Гуш-Дан і складається з району Великого Тель-Авіву й прилягаючих міст і селищ. Вільні вакансії удосталь є й у районі Хайфи, тому що будь-який порт – це завжди  зона підвищеної економічної активності. Весь ареал найбільш імовірного знаходження роботи розташований уздовж узбережжя Середземного моря. Столиця їхньої батьківщини – місто Єрусалим, а також південь і північ країни – не кращі місця для потенційних гастарбайтеров.

Особливо це стосується Тверії й Ейлату – відомих туристських центрів. Робочі місця в туристичній інфраструктурі є, але вони – сезонні. З настанням холодів життя в курортних городках завмирає. І численні тимчасово найняті мийники посуду, офіціанти й покоївки в готелях безжалісно звільняються. Щоб бути зустрінутими з відкритими обіймами на початку наступного турсезону.

Позаяк вам заробляти необхідно весь час, а не три-чотири місяця на рік, ваш вибір обмежується вже згаданим Гуш-Даном. Втім, Ейлатску спеку або перепади тиску в районі озера Кінерет, де розташована Тверія (це десь на півкилометри нижче рівня моря) витримує далеко не всякий корінний ізраїльтянин.

Отже, місце пошуків обране. Далі вам не варто сподіватися на контори по працевлаштуванню, особливо ті з них, які дають рекламу російською мовою й у яких штат працівників – суцільно російськомовні. «Кидання» у такому випадку практично гарантоване. Спочатку вам пропонуватимуть місця роботи, щораз за плату від 50 до 100 доларів у шекелевом еквіваленті. На місце розташування вакансії з'ясовуватиметься, що місце тільки що, от буквально дві години тому, зайняте. І що – дуже прикро. Це – у кращому разі. У гіршому – подивляться зі здивуванням і проводять співчуваючим поглядом і супутніми лайками. Так повторюватиметься кілька разів. Потім ви поміняєте контору, і все відбудеться, як у дежа-вю.

До івритомовних контор пхатися взагалі не варто.  По-перше – проблема мови, навряд чи ви зможете виразно пояснити не тільки ваші прагнення працевлаштується, але й  придумати причину відсутності у вас дозволу на роботу.

Залишається – піший обхід території, що сподобалася. Багато приватних фабрик, друкарні, майстерні й будинки престарілих із задоволенням візьмуть вас на роботу. Для цього необхідно запам'ятати кілька слів. «Бааль-абайт» - хазяїн, «менаель» – розпорядник або директор, він же старший менеджер, «авода» – робота, «мехапес» – шукаю (якщо це вимовляє жінка – тоді «мехапесет»). «Ані» – я, «мезуман» – готівка. Таким чином, без зайвої літературщини, складається фраза:  «Ані мехапес ет авода» – я шукаю роботу. Частка «ет» завжди супроводжує іменник у знахідному відмінку. Наголос в івриті, за рідкісними винятками, припадає на останній склад.

Якщо не полінуєтеся, і за кілька місяців до передбачуваного від'їзду на заробітки придбаєте самовчитель івриту, до моменту потрапляння на землю обітовану будете здатні так-сяк порозумітися з тубільцями. Іврит – мова легка, якщо ви не ставите своїм завданням висловлюватися на літературному, т.зв. «високому івриті». Трьох десятків дієслів і втроє більшої кількості іменників вам цілком вистачить, щоб не тільки знайти роботу, але й зробити необхідні покупки в магазинах. І жити там роками, і здаватися своїм.

Ізраїльтяни толерантно ставляться до помилок у мові, вміють терпляче вислухати, самі вас виправлять і декілька разів повторять, як це сказати правильно. Адже більша частина з них років тридцять тому прибула до Ізраїлю такими ж «німіми». І, до речі, шукали роботу в такий самий спосіб. Один з моїх знайомих знайшов місце мийника посуду в дорогущому отелі й за напрочуд гідну оплату, знаючи всього лише одне слово – «авода». Та й то завдячуючи тому, що у Союзі цікавився політикою (Авода – скорочена назва Робітничої партії Ізраїлю, яку ще іноді називають Партією Праці).

У пошуках роботи й нескінченному обиванні курних і спекотних порогів не впадайте у відчай. З першого разу навіть у казках нічого ні в кого не виходить. Дай Боже, щоб вам поталанило в-тридцяте. Це буде навіть дуже непогано. Пам‘ятайте, що при всіх мінусах, у вас є й незаперечна перевага. Річ у тім, що корінні ізраїльтяни дуже неохоче йдуть на чорні роботи. Вони воліють, використовуючи тамтешнє законодавство, рік працювати, а рік – відпочивати, одержуючи при цьому допомогу з безробіття. Плюс – закінчуючи школу, ізраїльтяни на додаток одержують таку-сяку кваліфікацію, тому не вантажитимуть овочі та не митимуть під душем укаканого інваліда.

У часи загасання ізраїльсько-палестинського конфлікту чимало палестинців прямують на територію єврейської держави, маючи на меті заробити. Але варто тільки трапитися черговому загостренню або теракту – арабів немов корова язиком злизує з єврейської території. Адже міряють по собі й дуже бояться впасти жертвою помсти ізраїльтян за розірваних вибухами родичів. Ви ж – європеєць, нікуди не втечете. До того ж, привернете меншу увагу поліції в разі її візиту на підприємство. Звичайно, після того, як достатньо засмагнете й придбаєте властиву ізраїльтянам вальяжність у ході й у поводженні.

Однак, знайшовши роботу й більш-менш облаштувавшися, не поспішаєте радіти життю. Треба ще дочекатися першої зарплати. Врахуйте, що деякі несумлінні хазяї місяць можуть промурижити вас непосильною працею, а потім сказати, що ви їм не підходите й – й  усе. Правди вам однаково не домогтися, адже нелегал не побіжить скаржитися в поліцію. Втім, більшість ізраїльтян, що використовують працю нелегалів, так не вчиняють. Ізраїль – країна маленька, і дурна слава про такого роботодавця швидко пошириться. Натомість зиск від нелегалу-працівника – відчутний. Немає необхідності оплачувати за нього страховку, лікарняні, відпускні, відраховувати податки.

Окреме питання – інтенсивність праці. Працювати доводиться багато й важко. За кожний виплачений шекель хазяїн змусить вас неабияк попотіти. Перші місяці ви будете валитися з ніг від утоми і єдиним вашим бажанням буде виспатися. Згодом – ні, обов'язків менше не стане, але – втягнетеся. Сперечатися з хазяїном із приводу надмірної кількості звалених на вас обов'язків не рекомендується, можете розпрощатися з роботою. Якщо, звичайно, ви не ексклюзивний фахівець із мийки автомобілів, вантаження овочів або догляду за старими.

Робота з догляду – зовсім окрема і велика галузь економіки Ізраїлю. Саме так – галузь, оскільки в ній зайнята значна кількість медиків і всілякого обслуговуючого персоналу. Середня тривалість життя в Ізраїлі дуже висока, до того ж серйозно хворих старих не прийнято тримати вдома. Найчастіше це й неможливо – щоб гідно жити, доводиться працювати всім дорослим членам родини. Тому бабусь і дідусів відправляють у найближчі будинки престарілих, утримання в яких частково оплачується державою. І - обов'язково відвідують усією численною родинною принаймні раз на тиждень. 

Працювати у таких закладах і з таким контингентом доводиться багатьом нелегалам. Вашим плюсом отут є ще й те, що багато мешканців будинків престарілих – бейт-авот (будинок батьків) – при прояві перших ознак старечого слабоумства найперше «втрачають іврит». Залишається тільки та мова, що всмокталася з материнським молоком. І з'ясовується, що першим словом, які колись вимовив Моше або Хаїм, було російске «мама», а сам він народився десь у Києві або Житомирі. І ваша російськомовність стане вам у нагоді.

Цікаво, що останнім часом в Ізраїлі почали диференційовано підходити до підбору персоналу з нелегалів. При всіх інших рівних вихідцеві з України буде дана перевага перед аналогічним здобувачем вакансії з Росії або Румунії. Українці за час, що пройшов від дня відкриття кордонів Радянського Союзу, встигли виявити себе як відповідальні й працьовиті люди. І – не питущі на роботі або безпосередньо перед заступленням на трудову вахту.

Мати добру репутацію в ізраїльського хазяїна інколи просто вигідно. Мені відомі кілька випадків, коли хазяї, зацікавлені у своїх працівниках, домагалися для них у міністерстві внутрішніх справ тимчасового дозволу на проживання й права на роботу. 

Коло обов'язків найманого робітника на тих чи інших підприємствах описувати не має змісту – скрізь вони різні, як і в нас. А от питання, як зберегти й передати зароблені гроші на батьківщину – донезмоги актуальне. Простіше всього у день зарплати зайти в найближче відділення «Вестерн Юніон» і оформити переказ за кордон. Мінус – живодерский відсоток, що стягується цим широко розрекламованим фінансовим посередником. У банку візьмуть не менше.

Однією з альтернатив може бути відкриття відразу ж по приїзду банківського рахунку й замовлення в ньому ж міжнародної кредитної картки. Рахунок в Ізраїлю може відкрити громадянин будь-якої країни. Існує обмеження по сумах, пов'язане із приєднанням Ізраїлю до міжнародних конвенцій по боротьбі з «відмиванням» грошей. Але навряд чи ви повезете із собою 10-20 тисяч доларів.

Маючи кредитку, ви зможете зняти гроші в будь-якій країні світу. Якщо не полінуєтеся попередньо довідатися, як зробити, щоб відсотки, що стягуються з вас за операції не на території розташування банку, були мінімальним – то й ваші втрати при вилученні валюти на батьківщині будуть невеликими. До того ж, кредитку набагато простіше переслати або передати з нарочним своїй родині.

Зберігати гроші в пахвовій таємній сумці наполегливо не рекомендується. Якщо раптом вас заарештує поліція за протермінування візи – вас перепровадять до спеціальної в'язниці для нелегалів, де вам доведется очікувати примусової депортації. Звичайно вона здійснюється за рахунок держави. У тому разі, якщо депортируемый не може оплатити квиток. І якщо у вас є гроші в згаданій сумочці – вони підуть у касу авіакомпанії. Можуть і за тюремне харчування вирахувати, за утримання, за те-се... 

Ще нюанс. Навіть знаючи, що в Ізраїлі вам доведеться працювати на виробництві, не кладіть у свою дорожню сумку брезентовий комбінезон і робочі черевики. Митники на границі обов‘язково поцікавляться, чого це раптом пан Петренко – директор по маркетингу корпорації «Єдині кимберлитовые трубки України» – що в'їжджає по бізнесі-візі, прихопив із собою спецодяг, що не личить йому за соціальним станом та виходячи з потенційних статків?

Отже – удачі й щасливого повернення!

Дмитро Редько